Теорія ігор

Я ніякий не спеціаліст із теорії ігор, ба навіть в університеті у нас на цю тему була одна-єдина лекція. Але чимось вона мене звабила.

Отож, на четвертому курсі постало питання, чи не придбати б велосипед. Вибір-то насправді не простий: і хочеться, і колеться. Іграшка-бо не дешева, доглядати доведеться, та ще й за два роки до того розбився на позиченому… Не змігши зважитися по-людськи, взявся до розрахунків: у мене дві стратегії — купити чи забити, проти мене, чого морочитися, теж дві — пощастило чи прогадав. Потім пішла найбільш шахрайська частина — експертна оцінка. Ніколи раніше до того не доводилося у гривнях оцінювати такі речі, як задоволення, ризик чи вплив на здоров’я, але на що тільки не підеш заради цікавості!

Таким чином вийшла таблиця гри.

Стратегія	Купити	Забити
Пощастило	V11 гр.	V12 гр.
Прогадав	V21 гр.	V22 гр.

Гра з невизначеністю (проти мене випадок), тому надійної виграшної стратегії немає. Натомість із тих чисел я порахував, що у двох випадках із трьох таки слід взяти. Але раз у мене була тільки одна спроба, значить довелося “підкинути монетку”: зайшов у сусідню кімнату і глипнув на секундну стрілку…

Пізніше десь почув пораду психологів: “Якщо треба прийняти рішення, підкинь монету; не сподобався результат — виконай навпаки”.